У Любліні відбулося музично-поетичне дійство. Заслужена артистка України Тетяна Гірник разом зі своїм сином Андрієм поєднали в єдине ціле рядки, написані Павлом Вишебабою, Мар’яною Савкою та Максимом Кривцовим.
Ідеєю ініціативи було об’єднання голосів сучасних українських авторів у спільне емоційне висловлювання про досвід війни, втрати, любові та стійкості. Як зазначають організатори, поєднання текстів в один цілісний твір ‒ це символ єдності. Такий формат підкреслює, що сьогодні українська культура ‒ це не окремі постаті, а мистецтво, яке говорить про спільний біль і спільну надію.
«Насамперед це велика відповідальність, адже потрібно відчути всі меседжі, які хотіли донести автори, проаналізувати, десь співпережити й водночас внести щось своє. Працювати через таку призму непросто, але в цьому і є особливість», ‒ розповіла заслужена артистка України Тетяна Гірник.
«Коли я взяла до рук увесь матеріал, трохи не розуміла, в якому напрямку рухатися, адже кожен автор має зовсім інший характер. Водночас я відчувала, що це можна об’єднати в один організм. Я на певний час відклала всі книги, а потім знову відчула творчий імпульс і повернулася до них. Ніби художник, який починає малювати. І в якийсь момент усе поєдналося, настільки все звучало в унісон, ніби одне серце почало битися», ‒ наголосила акторка.
«За час повномасштабного вторгнення, за ці чотири роки, мені здається, що поезія в Україні дуже розвинулася, ‒ зізналася Оксана Басараба з Фонду духової культури прикордоння. ‒ З’явилося багато нових авторів, а ті, хто пробував себе раніше, сьогодні зазвучали по-новому. Їхня творчість стала особливо актуальною».
«Ми всі в певний спосіб через поезію вчимося називати те, що переживаємо й відчуваємо, осмислювати досвід, який носимо в собі. Поезія стала універсальним засобом, завдяки якому можемо окреслити власні емоції, побачити їх чіткіше. Вона дає відчуття солідарності, адже ми разом проживаємо подібний досвід і через слово впізнаємо себе одне в одному», ‒ підкреслила Оксана Басараба.
«Ми теж хотіли показати, що українські тексти є в польському перекладі, до того ж вони в прекрасному польському перекладі, ‒ продовжила Оксана Басараба. ‒ Я вважаю, що ми повинні бути доступні і відкриті, щоб нас розуміли поляки, тому цих кілька рядків прозвучали власне польською мовою. І я вважаю, що це добрий підхід, це потрібно продовжувати. Ми мусимо робити так, щоб нас почули, нас розуміли, говорити інколи мовою тих людей, які нас будуть слухати і будуть намагатися нас зрозуміти й почути».
«На фоні війни насправді культура піднялася. Навіть кілька років тому я з однією своєю колегою робила проєкт про Різдво і знайшла власне інтерв’ю, в якому розповідаю, що діти позабували колядки, не знають традицій. Зараз усе змінилося: діти знають колядки, зараз це стало модним, зараз це стало сучасним. Українська культура, традиції нарешті відроджуються», ‒ розповіла Тетяна Гірник.
Як зазначають організатори, ідеєю ініціативи було вшанування українських митців, які загинули під час повномасштабного вторгнення. За даними Міністерства культури України, від початку вторгнення Росії в Україну в 2022 р. війна забрала життя 342 митців, 132 українських й іноземних медійників.
