Президентка фундації Po Drugie Агнешка Сікора вважає, що дані про бездомність у Польщі можуть суттєво відрізнятися від реальності.

На її думку, проблема, особливо серед молоді, зростає, але багато осіб залишаються поза системою та статистикою.

14 квітня в Польщі відзначають День бездомних осіб. Це неформальне свято, ініційоване в 1996 р. Мареком Котаньським, має на меті привернути увагу до проблем та необхідної системної підтримки осіб у кризі бездомності.

«Дані щодо кількості осіб у кризі бездомності в Польщі слід сприймати з обережністю», ‒ вважає засновниця і президентка фундації Po Drugie Агнєшка Сікора.

На її думку, реальний масштаб явища значно більший, ніж подає офіційна статистика, а проблема, особливо серед молоді, зростає.

За даними за 2024 р., в Польщі є понад 31 тис. осіб у кризі бездомності. Однак, як підкреслила Агнєшка Сікора, методологія досліджень не охоплює всіх груп. «Багато осіб залишаються поза системою і є невидимими для соціальних інституцій», ‒ зазначила вона.

Особливо це стосується молоді у віковому діапазоні 18–25 років, які найчастіше не користуються притулками. Натомість вони ночують у знайомих, постійно переміщуються або сплять у громадських місцях.

Dziś obchodzimy, ustanowiony z inicjatywy Marka Kotańskiego, Dzień Ludzi Bezdomnych. Ponad 30 tysięcy osób w Polsce nie ma dachu nad głową. Życie na ulicy to nie zawsze wybór – czasem wystarczy zwykły pech, choroba czy kryzys. Traktujmy ich z szacunkiem, na jaki każdy zasługuje. pic.twitter.com/xjjnfLn0C6

— Urząd Statystyczny (@Wroclaw_STAT) April 14, 2026

«Ми не в змозі їх підрахувати, бо не знаємо, де вони», ‒ додала вона.

Експертка вказала, що особливо небезпечною є відсутність стабільності. Щоденний пошук ночівлі та їжі ускладнює вихід із кризи, а в крайніх випадках призводить до сексуальної експлуатації, наприклад, в обмін на місце ночівлі.

Проблема бездомності стосується також дітей, хоча часто вона має прихований характер. Частина з них перебуває в закладах соціального піклування або тимчасово мешкає у знайомих, функціонуючи в умовах нестабільності та хаосу.

«Бездомність починається саме в дитинстві – внаслідок насильства, відсутності безпеки та стабільного дому», ‒ наголосила Агнєшка Сікора.

Хоча система соціального піклування функціонує відносно добре до 18-річного віку, труднощі з’являються у процесі влаштування самостійного життя. Водночас зростає кількість молодих осіб, які ніколи не потрапляли до системи підтримки, попри те, що повинні були.

На думку експертки, найбільшим викликом сьогодні є психічне здоров’я молоді в кризі бездомності. «Приблизно 90 % тих, хто до нас потрапляє, потребують психіатричної та психологічної підтримки», ‒ зазначила вона.

Як підкреслила, ключовим є надання молодим людям у кризі бездомності базових умов життя: даху над головою, їжі та гігієни, оскільки без цього неможлива терапевтична робота з ними.