Астрономи виявили в космосі гігантський об’єкт, який став для них непростою загадкою. Науковці мають труднощі з визначенням того, що саме вони відкрили.

Об’єкт, який перебуває в системі CD-35 2722, відповідає визначенню природного супутника планети, але за розмірами є таким самим, як гігантська газова планета на кшталт Юпітера.

Про новітнє відкриття європейських астрономів повідомила Європейська південна обсерваторія (ESO).

Науковці спрямували телескоп VLT, що належить Європейській південній обсерваторії, на зоряну систему CD-35 2722, розташовану за 73 світлові роки від Землі. Головним компонентом системи є зоря, маса якої становить близько 40 % маси Сонця. Навколо неї обертається коричневий карлик CD-35 2722 B, маса якого у 37 разів перевищує масу Юпітера.

Тепер науковці виявили об’єкт, що обертається навколо цього коричневого карлика. Його орбітальний період становить приблизно 170 днів, а маса дорівнює 0,7 маси Юпітера. Об’єкт було виявлено методом радіальних швидкостей – шляхом аналізу зміщень спектральних ліній у спектрі коричневого карлика, спричинених гравітаційним впливом іншого об’єкта ‒ в цьому випадку екзосупутника.

Саме тут виникає проблема: як класифікувати нововиявлений об’єкт? Як планету чи як супутник? Загалом прийнято вважати, що об’єкт, який обертається навколо іншого, є супутником. Супутник може бути штучним (космічний апарат) або природним (Місяць). Саме таку структуру ми спостерігаємо в Сонячній системі, де Сонце є головним об’єктом планетної системи. Навколо нього обертаються планети, а навколо них ‒ природні супутники.

У системі CD-35 2722 також є зоря. Проте навколо неї обертається коричневий карлик ‒ об’єкт, який не є ані зіркою, ані планетою. Коричневі карлики мають масу, проміжну між масами планет і зірок. Іноді їх називають «зорями-невдахами», оскільки їхня маса недостатня для запуску в надрах термоядерної реакції синтезу водню в гелій.

Новий об’єкт, який обертається навколо коричневого карлика, є третім за порядком в ієрархії орбітального руху, тобто займає таке саме місце, яке в Сонячній системі посідають природні супутники. Однак його маса й розміри відповідають гігантським газовим планетам, а не кам’янистим супутникам, відомим із нашої планетної системи.

Наразі не існує загальноприйнятого визначення природного супутника в інших планетних системах. Існує лише термін «екзосупутник», утворений за аналогією до терміна «екзопланета». Екзосупутник ‒ це природний супутник за межами Сонячної системи, а екзопланета ‒ планета за її межами.

Astronomowie nie wiedzieli, jak nazwać to, co odkryli. Przełomowe obserwacje @GrzeJasinski https://t.co/enLGqAwxBK

— Fakty RMF FM (@RMF24pl) July 22, 2026

Незалежно від того, як буде класифіковано новий об’єкт, астрономи багато років намагаються виявити екзосупутники за межами Сонячної системи. Повідомлення про такі об’єкти вже з’являлися, однак жодне з них поки що не підтверджене з достатнім рівнем достовірності. Серед понад 6 тис. відкритих екзопланет нині відомо лише кілька кандидатів на статус екзосупутника.

Ситуація має змінитися після початку спостережень за допомогою Надзвичайно великого телескопа (ELT), який зараз будує Європейська південна обсерваторія в Чилі, неподалік місця, де в пустелі Атакама розташований Дуже великий телескоп (VLT). ELT має отримати перше світло у 2029 р., а наукові спостереження розпочне в 2030 р. Завдяки дзеркалу діаметром 39 м ELT стане найбільшим оптичним телескопом у світі.

Телескоп ELT опосередковано належатиме й Польщі, адже вона є членом Європейської південної обсерваторії та бере участь у будівництві ELT.

Публікацію з описом результатів дослідження оприлюднено в журналі Nature. Головним автором роботи є Кевін Гой – студент Європейської південної обсерваторії в Чилі, який також представляє Університет Дієго Порталеса в Чилі та дослідницький центр Millennium Nucleus on Young Exoplanets and their Moons у Чилі.