Польща та Україна
Велика східна війна. Україна – ціль маневрів «Запад 2017»?

Антоній Рибчинський у виданні «Gazeta Polska» пише, що навчання Росії можуть бути прикриттям для нового нападу на Україну.

«Міркування довкола загрози для східного флангу НАТО у зв’язку з військовими навчаннями «Запад 2017» можуть відвертати увагу від справжнього напрямку удару Росії. Цілком можливо, що тисячі російських солдатів у Білорусі рушать на південь, на Україну», – попереджає Антоній Рибчинський на шпальтах тижневика «Gazeta Polska».

Останнім часом українські дипломати почали отримувати багато сигналів про підготовку Москви до радикального сценарію. Чиновники з оточення президента Петра Порошенка кажуть, що «Москва розглядає варіант офіційної окупації українських теренів на Донбасі». Можливе відновлення проекту «Новоросія». Тому російські спецслужби шукають можливостей для дестабілізації південних і східних областей України. Секретар Ради безпеки і національної оборони Олександр Турчинов також припускає, що Кремль «спробує дестабілізувати» сам Київ. Експерти з різних держав, а також українська влада та спецслужби побоюються, що в Кремлі розробляють або вже розробили план дестабілізації усієї Східної Європи. Під прицілом не тільки Україна, а й Білорусь, країни Балтії, Молдова, Казахстан і Грузія. На довершення, якщо росіяни зламають першу лінію опору, тобто поставлять на коліна Україну, вони не зупиняться і за нагоди почнуть шантажувати та висувати ультиматуми Європейському Союзу і НАТО, вимагаючи поступок у країнах Балтії.

Путін у куті
Після трьох років конфлікту стало зрозуміло, що Кремль не досягнув своєї головної мети в Україні: не звернув країну з її шляху на захід. А це передбачає ще дуже тривалу гібридну війну. Чи може Кремль собі це дозволити? Після поразок в Сирії (ракетна атака США на сили Асада) та на Далекому Сході (маргіналізація у справі Північної Кореї) Москва шукає нагоди, аби повернути собі ініціативу. На думку Турчинова, саме у зв’язку з ситуацією з Сирією росіяни можуть зважитися на агресію в безпосередній близькості. Оскільки на Близькому Сході вони не можуть йти на протистояння з американцями, Москва прагне надолужити згаяне в Україні. Після візиту Рекса Тіллерсона до Москви у квітні в Кремлі розуміють, що за теперішнього співвідношення сил вони нічого собі не виторгують від американців. Успіхи в протистоянні з Києвом мають посилити позицію Путіна під час перемовин. Росіяни сподіваються, що цього разу, у випадку нападу на Україну, вона не одержить подібної підтримки, як це було раніше. Захід має власні проблеми. Нова адміністрація США більш байдужа, ніж її попередники, щодо Києва, а друга ключова держава, Німеччина, буде заклопотана кампанією та виборами (російські хакери напевно теж про це подбають). Внутрішня ситуація теж сприяє ризикові. Все впевненішим стає Навальний, росте потенціал масових вуличних протестів. Економічна ситуація залишається кепською. А президентські вибори – вже у березні 2018 р. Переможна війна з «бандерівською хунтою» мала би підвищити рейтинг Путіна та мобілізувати росіян подібно до анексії Криму. Офіційна окупація Донбасу після перемоги над українською армією теж буде економічно вигідною.

Тільки у 2016 р. Росія витратила на утримування «народних республік» 2 млрд доларів. Частково вона повернула собі ці кошти завдяки так званій націоналізації, тобто захопленню багатьох підприємств, що належали українським олігархам. Новий поділ власності, податкові надходження із захоплених промислових суб’єктів до російського бюджету та переорієнтація експорту з цих компаній дозволить Москві заощаджувати до мільярда доларів щороку. На «націоналізації» найбільше заробляють російські силовики, люди з орбіти впливів ФСБ. Після захоплення Донбасу Кремль або віддасть його Україні на своїх умовах, або офіційно анексує. У першому випадку росіяни спочатку розграбують регіон. Кому це найбільш вигідно? Людям з оточення Путіна, не тільки силовикам (їх посилює кожен конфлікт), але і друзям-олігархам господаря Кремля.

Офіційна окупація Донбасу
Один із найбільших героїв «русскої вєсни» у 2014 р. Ігор Ґіркін-Стрєлков вважає, що «інтеграція Донбасу з Росією буде неможливою без повномасштабного нападу на інші регіони України». Наступаючи на інших відрізках, Москва змусить українські війська відступити з частини Донбасу, а це дозволить росіянам здобути там значну перевагу. Занепокоєння має викликати збільшення кількості російського війська біля кордонів України. Згідно із доповіддю, судячи за складом військових формувань та інфраструктури, яку для них розгортають, вторгнення в Україну може відбутися на відстань навіть до 500 км. Можливі декілька напрямків нападу, починаючи з півночі: чернігівський, харківсько-сумський, донецький. Одним із варіантів є напад на Маріуполь і просування вздовж узбережжя Азовського моря. Мета – пробиття сухопутного коридору в Крим. Можлива теж спроба утворення Харківської народної республіки. Ціль усіх цих дій – розгромити головні сили ворога, окупувати Донбас і змусити Київ капітулювати.

Але перш за все потрібно підготувати пропагандистське підґрунтя в Росії і водночас максимально дестабілізувати Україну, зокрема паралізувати дії влади в Києві. За інформацією української сторони, «смотрящій» за політичними питаннями Донбасу і радник Путіна Владислав Сурков вже готує масові вуличні акції у Москві, що повинні продемонструвати підтримку ідеї анексії Донбасу. Необхідно створити враження, що пересічні росіяни закликають Путіна до захоплення українських теренів. Водночас люди Суркова у Донецьку та Луганську мають провести так звані референдуми у справі «приєднання» до Росії. Підготовка до цих «плебісцитів», схоже, вже завершена. Після проведення таких «референдумів» російські війська відкрито перейдуть кордон, об’єднаються з «військами» сепаратистів і вийдуть на лінію розмежування та зіштовхнуться віч-на-віч з українськими військовими.

Підбурювачі з Кремля
Ще важливішим для успіху операції є послаблення противника. Москва робить все, аби максимально зменшити підтримку партії президента та самого Порошенка, збільшити підтримку для відкрито проросійських сил, як і тих, із якими потім буде легше домовитися (Тимошенко), активізуючи діяльність агентури та диверсійних груп. Мета полягає у тому, щоб спричинити хаос, наприклад терактами, диверсіями, саботажем. Джерела у контррозвідці наголошують на все більшій активності російської агентури у південних та східних областях України. Занепокоєння повинні викликати теж результати неопублікованих соціологічних досліджень, особливо в Миколаєві та Харкові. Там знову посилюються проросійські настрої. Провокації на 9 травня в різних містах України показали, що фінансований Москвою сепаратизм знову набирає сили. Це відбувається також тому, що після 2014 р. Київ не вирішив цієї проблеми, не було ані достатньо жорсткого покарання, ані відповідних превентивних заходів. Прибічники Москви не зникли, а тільки примовкли. Нині вони знову підіймають голови.

Від 2014 р. важливою частиною оборонних планів України є прогнозування витривалості українців у протистоянні агресії. Скільки годин вистоїть Харків, якщо Москва масово застосує авіацію? Скільки днів Чернігів буде в змозі перешкоджати просуванню танковим колонам, що рухатимуться на Київ з північного сходу? Скільки тижнів триватиме активна фаза опору та скільки українців зможуть створити основу підпільного опору? З кожним роком ці проміжки часу помітно збільшуються, Україна має найсильнішу армію від моменту незалежності. Навіть Ґіркін визнав, що «українську армію вже неможливо перемогти у відкритому бою». Нині Росія зазнає величезних втрат, йдучи на відкриту конвенціональну війну з Україною. Українська армія готується також до потенційних загроз, пов’язаних із військовими маневрами «Запад 2017». Офіційно Москва має перекинути в Білорусь 3000 солдатів. Але екс-командувач силами НАТО в Європі, генерал Філіп Брідлав вважає, що росіяни брешуть і в навчаннях будуть задіяні 100 тис. військових. Навіть ті сусідні країни, які Росія нині вважає своїми друзями, не можуть почуватися у безпеці. Показово, що на парад 9 травня до Москви приїхав тільки президент Молдови, який не приховує своїх тісних зв’язків із Кремлем. Інші лідери обмежилися тільки своїми представниками. На Червоній площі не було навіть Лукашенка і Назарбаєва.

Україна – це початок
Ігор Ґіркін, колишній командувач бойовиків у Донбасі: «Потрібно воювати на тільки в Донбасі. Рух має початися також на інших напрямках. Коли українські війська вилізуть з окопів і почнеться паніка, потрібно буде ввести уряд Азарова, швидко його визнати, сформувати українську визвольну армію та провести її до Києва або, принаймні, до Харкова».

Володимир Горбулін, директор Національного інституту стратегічних досліджень: «Кремль розширює географію гібридної війни, перетворюючи війну з Україною у міжнародний конфлікт. Путін не зупиниться на Україні. Агресор насміхається з напівзаходів. Він розуміє тільки логіку ескалації. І зупиниться лише там, де в нього почнуть стріляти».
Україна проти Росії

Росія хоче знищити головні сили противника, змусити його підписати порозуміння, що стане, по суті, капітуляцією та зміною курсу політики Києва.

Щит України
Регулярне військо, Прикордонна служба і Національна гвардія в цілому нараховують приблизно 400 тис. солдатів. Крім того, вони набагато краще треновані, озброєні, досвідчені та мають кращий бойовий дух, ніж три роки тому. До цього потрібно додати підрозділи МВС (також добровольчі батальйони), спецназ СБУ, поліцію та парамілітарні формування. А ще 220 тис. резервістів, серед яких є багато осіб із бойовим досвідом у Донбасі.

Меч Росії
Загалом бойовиків і російських солдатів у Донбасі є приблизно 50 тис. Угрупування в Криму – це приблизно 25 тис. людей. У сепаратистському Придністров’ї дислоковано ще 2,5 тис. росіян. І, нарешті, основні сили агресора – приблизно 50 тис. солдатів на військових базах і польових таборах в Росії, неподалік кордону з Україною. А також кільканадцять тисяч десантників та спецназу, яких можна у будь-яку мить перекинути в Україну.

Сценарії війни
Варіант «мінімум» – це офіційна окупація Донбасу з використанням диверсійних локальних атак на інших фронтах. Варіант № 2 – це пробиття до Криму і з’єднання півострова з окупованим Донбасом і Ростовською областю в Росії сухопутним коридором вздовж Азовського моря. Розширений варіант – окупація також Одеси і повне ізолювання України від акваторії моря.

Цілі Москви
Росія не хоче загарбувати та окуповувати великі терени України, бо не має для цього можливостей. Йдеться про знищення головних сил противника, змушування до підписання угоди, що означає фактично капітуляцію і зміну курсу політики Києва. Донбас став би розмінною монетою, а відтак Україна мала би визнати втрату Криму. Тоді Захід також скасував би санкції проти Росії.

Джерело: Polskie Radio dla Zagranicy

Схожі публікації
Міністри оборони Латвії, Нідерландів і Великої Британії під час зустрічі у Ризі заявили про необхідність тіснішої співпраці у сфері дронів та безпілотних систем.
Унаслідок масованої російської атаки на Київ у ніч із суботи на неділю зазнали пошкоджень приміщення двох польських організацій.
Понад половина поляків побоюється, що вже цього року Росія може вдатися до воєнних дій проти держав НАТО в регіоні Центрально-Східної Європи.
Україна представила імена 11 російських спортсменів (і чинних, і колишніх), які допомагають своїй країні у війні.
МЗС Польщі наголосило, що Росія отримує вигоду від дестабілізації регіону, а з огляду на конфлікт на Близькому Сході Польща не повинна втрачати з поля зору Україну.
Міністр закордонних справ Польщі відвідав Бучу в річницю звільнення міста та підкреслив, що війна Росії проти України – це боротьба не лише за Україну, але й за право Європи жити в мирі.
Україна назвала ганебною реакцію ЮНЕСКО після російського удару по Львову. Формулювання «всі сторони повинні берегти культурні об’єкти» створює враження, що ніби існують «дві сторони», які знищують пам’ятки.
Один із дронів впав у середмісті Львова, за кілька десятків метрів від костелу та монастиря бернардинів, поруч із Соборною площею.
Таку думку озвучив міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський у Сеймі, маючи на увазі російське вторгнення в Україну.