Агнєшка Скура з люблінського відділу Інституту національної пам’яті провела численні години, вивчаючи жіночі порадники 40–50-х років минулого століття. Образ гігієни, який постав перед нею, може шокувати сучасних читачів.

«Пошук цікавинок про те, як виглядало щоденне життя в комуністичній Польщі, ми почали під час організації популярно-наукових сесій для шкільної молоді, – розповідає Агнєшка Скура. – Ми дійшли до висновку, що підліткам буде цікавіше побачити, як жили їхні батьки та дідусі, ніж вивчати сухі факти. Навіть можливість побачити тогочасне кухонне та електронне обладнання, ознайомитися з інформацією щодо куховарства, вільного часу, вигляду помешкання може надихнути до поширення своїх знань про Польську Народну Республіку».

Зроби сам
Найбільше інформації можна знайти в порадниках для жінок, таких, як «Przyjaciółka», «Moda i życie» або «Moda i życie praktyczne».

«Я знайшла там дуже багато цікавих статей, що стосуються багатьох аспектів щоденного життя, зокрема про красу та гігієну. Це, перш за все, порадники для домогосподарок, які підказують, як самостійно зробити крем, пофарбувати волосся, не маючи фарби. Усе за принципом «Зроби сам», – розповідає Скура. Пропонували, наприклад, готувати з цибулевого лушпиння затемнювальний ополіскувач  для волосся, із ромашки – висвітлювальний.

Крейда замість пасти
У випадку відсутності зубної пасти рекомендували чистити зуби крейдою з м’ятним запахом. Із кухонної солі робили ванни, розчини для лікування бородавок та гусиної шкіри на руках та ногах. Її також використовували для пом’якшення жорстких п’ят і зміцнення ясен.

Соняшникова олія допомагала у випадку сухої шкіри, відморожень, заміняла креми та бальзами для тіла. Для догляду за сухою шкірою рекомендували також крем із жовтків, вазеліну та соєвої олії, а у випадку сухих долонь – розварений рис. Від надмірної пітливості радили використовувати формалін, лавандову горілку, а щоб усунути надмірне волосіння, – висівки.

Величезну популярність мали вівсяні пластівці, які використовували і для миття тіла, і для вигладжування шкіри. Багато рецептів сьогодні шокують. Ось, наприклад, такий, знайдений Агнєшкою Скурою в газеті за 1949 р.: «Із великої кістки вибираємо кістковий мозок і розтоплюємо його на паровій бані. Після розплавлення протираємо масу через марлю, щоб усунути дрібні кісточки, охолоджуємо та розтираємо із ложкою кухонної олії та жовтком. Оскільки цей крем легко псується, під час розтирання додаємо по трохи ложку теплої води із розчиненою у ній таблеткою бензоату натрію». Якщо комусь вдавалося якимось дивом роздобути косметику, не викидали навіть упаковки, тому що рештки можна було використати повторно. Залишки помади із жирним кремом перетворювали таким чином у рум’яна.

Дефіцит і проблеми
«Ідеї самостійного приготування косметики та домашньої хімії виникали через відсутність таких товарів у магазинах», – визнає Агнєшка Скура. Треба було постійно боротися із цією проблемою. Звичайно, преса не писала про це безпосередньо. Просто вказували, що «у зв’язку із дефіцитом або тимчасовими проблемами в купівлі» потрібно шукати інший вихід.

Полякам постійно нагадували, що потрібно дбати про гігієну. «Це не було так очевидно як сьогодні, – зазначає Агнєшка Скура. – У 40-х та 50-х рр. преса часто нагадувала про те, що потрібно, принаймні раз на тиждень, змінювати білизну, а зуби чистити, хоча б, двічі на день. Із сучасної перспективи це очевидно. Але тоді було інакше. Це було пов’язано зі специфічним історичним періодом: закінчилася війна, у країні панувала бідність, бракувало усього. Люди не думали про те, як отримати мило та мати гарне волосся. Значно важливішими проблемами були пошуки їжі та організація житла в ситуації, коли багато міст були майже повністю зруйновані, а багато осіб не мали «даху над головою». На цей складний час можна покласти відповідальність за тимчасові проблеми зі здоров’ям і гігієною».

Волосся, чоловік, робота
Проблема була вагомою також з огляду на значну міграцію сільського населення до міст. Селяни заміняли багатший клас, купців, приватних підприємців. Тим часом погано освічене сільське населення із застарілими поглядами та звичаями зберігало поведінку, винесену із середовищ, де стан гігієни та здоров’я був на дуже низькому рівні. Просто не вистачало гігієнічних навиків і звичок.

«Це було пов’язано також із відсутністю освіти, за що взялася тогочасна преса, – говорить Скура. – Особливо чоловіки не усвідомлювали, що відсутність гігієни відображається на здоров’ї. Тому порадники піднімали такі теми та нагадували, якщо ми дбатимемо про зуби, це впливатиме на наше здоров’я та загальний стан організму, а якщо дбатимемо про волосся, не тільки будемо більш привабливими для чоловіка, але й простіше знайдемо роботу».

Горілка й кефір
У журналі «Kalendarz Przyjaciółki», зокрема, радили: «Найкраще можна очистити шкіру під час купання. Рекомендуємо робити це щонайменше раз на тиждень. Для купання можна використати навіть звичайну миску, добре вичищену після прання». Нагадували про обов’язковість купівлі туалетного паперу, використання якого може запобігати інфекціям, про відповідну частоту зміни пелюшок маленьким дітям.

Оскаржували: «Більшість наших дівчат швидко привчається малюватися та парфумуватися, але не митись». Методом боротьби із підлітковими прищами було щоденне поперемінне миття шкіри сірковим, лужним і дігтярним милом. Хворі місця рекомендували промивати горілкою, перекисом водню або спиртом.

Допомогти мали й маски із кислого молока або кефіру та трав’яні компреси. Підказували, що «гімнастика, обтирання всього тіла мокрим рушником, спорт, регулярний сон укріплюють нерви й весь організм та запобігають утворенню себореї».

Переконували також, що часте миття волосся може призвести до облисіння та рекомендували «мити волосся кожні 10 днів у теплій м’якій воді, найкраще милом, а коли волосся почне жирніти, потрібно кожного другого дня протирати голову ватним тампоном, зволоженим саліциловим спиртом». Чудовим засобом для дуже сухої шкіри було втирання у неї свіжого несолоного смальцю.

Епідемії
«Усі ці домашні засоби були способом боротися із хворобами, – підкреслює Скура. – Тому що післявоєнний медичний стан нашого суспільства був тоді, м’яко кажучи, не найкращим. Бруд та занепад були в порядку речей та не дивували навіть у лікарнях чи школах».

У 50-х роках більшість квартир не були обладнані туалетами та водопроводом. Тому регулярно виникали епідемії черевного тифу та дизентерії. Нерідко можна було почути й про туберкульоз, тиф, скарлатину, жовтяницю та інші «хвороби брудних рук». Відсутність гігієни виливалася також у наявність вошей і свербіж.

Більше інформації про щоденне життя за часів ПНР можна знайти у виданій люблінським відділом ІНП книзі «Szkice o codzienności PRL».

Джерело: Dziennik Wschodni