Сахара — найбільша гаряча пустеля на Землі. Вона займає 9,4 млн кв. км, тобто лише трохи менше, ніж територія Китаю. Як вказують дослідники, пустеля досі росте.
Науковці з американського Університету Меріленд використовували історичні дані та симуляції клімату, щоби проаналізувати, який вплив зміни клімату у ХХ—ХХІ ст. мали на Сахару. Результати, опубліковані в „Journal of Climate”, вказують, що низька кількість опадів на півдні Сахари сприяє тому, що пустеля рухається на південь — до таких країн, як Нігерія, Чад і Судан.
Найбільше висихає басейн Чаду
Основним критерієм, на підставі якого це середовище вважається пустелею, є річна кількість опадів. За різними даними, вона не може перевищувати від кількох десятків до 300 л води на кв. м на рік, хоча, наприклад, у Польщі вона може становити 600 л/кв. м.
За допомогою цього показника, автори дослідження виявили, що Сахара збільшила свою територію на 10 % між 1920 та 2013 рр. У районах, розташованих на межах цієї пустелі, розподіл опадів протягом року коливається. Влітку опадів більше, тому розширення пустелі відбувається повільніше, а в суху зиму швидше.
Під час вивчення сезонних моделей опадів протягом 93 років дослідники виявили, що найбільші зміни відбувалися в роки, коли влітку були найсильніші опади. Вони зменшилися настільки, що літня площа Сахари зросла на 16 %.
У дослідженні найбільш помітні зміни меж спостерігались у районі озера Чад.
“Басейн Чаду лежить у районі, на який насувається Сахара. І озеро висихає”, — сказав Сумант Нігам, професор Міждисциплінарного центру наук про Землю в Університеті Меріленд.
“Це значний слід, що показує, що зменшення кількості опадів відбувається не тільки на місцевому рівні, але й у всьому регіоні”, — додав він.
Океани дадуть відповіді на деякі запитання
Щоб відповісти на питання про те, яку частину змін, що відбуваються в Сахарі й регіоні Сахель, можна пояснити кліматичними змінами, Нігам і його команда мали визначити потенційні наслідки двох довгих циклів, що впливають на клімат: Північноатлантичної осцилації (AMO) та Тихоокеанської декадної осцилації (PDO).
AMO та PDO викликають змінні багаторічні цикли потепління або похолодання. Вони тривають близько 40—70 років. Вони спричинені змінами температури поверхні океанів. Вони впливають на схеми опадів, коли сполучаються з місцевими погодними системами. Наприклад, якщо температура поверхневої води в Атлантичному океані падає, у такий сезон може утворюватися менше ураганів.
Після ретельного редагування кліматичної моделі, тобто після виключення впливу таких циклів, команда встановила, що зменшення кількості опадів у середньому на третину може пояснюватися змінами клімату.
Розрахунки орієнтовні
Автори дослідження зазначають, що їхні розрахунки є приблизними. Це пов'язано, зокрема, з відсутністю достовірних даних із періоду до 1920 р., а також із тим, що протягом століття цикли AMO та PDO з'являються лише один-два рази.
“Нашим наступним кроком буде вивчення того, що спричиняє ці тенденції в пустелі Сахара та в інших місцях”, — заявила головна авторка дослідження Наталі Томас.
Джерело: www.tvn24.pl