21 червня 1945 р. комуністична влада засудила лідерів Польської підпільної держави.
Їх обвинувачено у діях проти Радянського Союзу та співробітництві з Німеччиною.
69 років тому, 25 травня 1948 р., комуністична влада виконала смертний вирок над ротмістром Вітольдом Пілецьким, офіцером Союзу збройної боротьби – Армії Крайової (ZWZ-AK), який в 1940 р. добровільно пішов на ув’язнення в Аушвіц, щоби здобути інформацію про концтабір. В 1947 р. його арештувала Служба безпеки. Його катували і звинуватили у розвідувальній діяльності на користь уряду РП в еміграції, потім присудили до смертної кари.
27 березня 1945 р. на віллу в підваршавському Прушкові прибувають керівники підпільної Польщі: останній комендант АК, генерал Леопольд Окуліцький, делегат Уряду РП на Батьківщині Станіслав Янковський і глава Ради національної єдності Казімеж Пужак. Із запрошенням, підписаним полковником Піменовим, до них звернувся генерал Іванов. Насправді під прізвищем Іванова приховувався генерал НКВД Іван Сєров, один із відповідальних за вивезення тисяч поляків зі східних територій РП у перші роки окупації і за Катинський злочин.
Археологи виявили людські останки поблизу огорожі військової ділянки Раковицького кладовища у Кракові. Фундація «Незламні», яка проводить дослідження, припускає, що це рештки кісток солдатів антикомуністичного підпілля.
