Попри те, що родина втекла з району, охопленого бойовими діями на Донбасі, польські чиновники знову відмовили в наданні статусу біженців. Андрій і Наталя разом із двома дітьми вже два роки намагаються “зачепитися” у Польщі. Тепер знову повернулися спогади і страх повернення. Їх можуть депортувати до України.
Андрій та Наталя із Донецька. Більше трьох років тому в їхнє спокійне життя увірвалося пекло війни. “Розпочалося бомбардування і над нашим домом літали бомби, було страшно. Далі там неможливо були жити”, — розповідає Наталія Шокотова.
Родина тікала із двома дітьми. У Донецьку вони лишили усе: дім, друзів і мрії. Не хотіли жити у страхові, чекаючи, що на їхній будинок впаде бомба.
Два з половиною років тому вони потрапили до Польщі. Поселилися у Варшаві, з допомогою організацій і добрих людей намагаються повернутися до нормального життя. “Катя охоче ходить до школи, не хоче лишатися вдома навіть, коли хворіє, у неї вже є друзі”, — пояснює Шокотова.
Їхня донька ходить до другого класу, син до садочка. Діти вивчають польську і не хочуть повертатися у жахіття, яке поклало край безтурботному дитинству.
Шість відмов польських чиновників
Польща вже шість разів відмовила їм у наданні статусу біженця. Родину можуть депортувати, попри те, що вона прибула із регіону, охопленого війною, а на заході їхньої країни (України, — ред.) сім'ї загрожують переслідування через те, що вона зі сходу (перекладено дослівно, — ред.). Тепер родині загрожує депортація. Андрій та Наталія кажуть, що їм “нікуди повертатися, дім у Донецьку майже розвалений”.
Андрій та Наталія втекли до Польщі, влада якої роками запевняє, що на українців тут чекає допомога.
“Якщо хтось захоче приїхати до нас, особливо як біженець, який тікає від війни, рятуючи власне життя, його тут приймуть”, — казав у 2016 р. президент Анджей Дуда. Представники польського уряду давно повторюють, що прийняли мільйон або навіть півтора мільйона українських “біженців”.
Однак за офіційними даними, у 2017 р. були 56 біженців, у 2016 р. — 32, у 2015 р. — двоє.
Родина Наталії та Андрія, як і багато інших втікачів з України, отримують відмову, тому що польська влада вважає, що не вся країна охоплена війною. Те, що їм нікуди повертатися, чиновників не розчулює.
Недостатньо, аби не було пострілів
“Не завжди достатньо виїхати з території, охопленої війною, щоби бути у безпеці. Мало того, щоби не стріляли. Потрібний також доступ до роботи, гуманітарної допомоги. В Україні це не завжди можливо”, — пояснює Рафал Костринський, речник високопоставленого комісара ООН із питань біженців у Польщі. Андрій і Наталія не мають великих мрій. Вони хочуть працювати і самостійно утримувати себе в Польщі.
Хочуть, щоби їхні діти виховувалися у країні, в якій їм нічого не буде загрожувати. “Ми сподіваємося кращого. Якогось рішення, щоби можна було лишитися тут жити”, — кажуть вони.
Джерело: www.tvn24.pl
