У Росії завершився спільний проєкт з польськими вченими, в рамках якого було підготовлено дидактичні матеріали для вчителів історії. Протягом семи років група з 25 істориків працювала над історією Росії та Польщі аж до XX ст.

Проєкт розпочався у 2011–2012 рр., коли співпрацю налагодили Інститут Центрально-Східної Європи в Любліні та Російська Академія наук (РАН). З російської сторони проєкт нещодавно завершився – у п’ятницю, 15 листопада, в Москві відбулася презентація третього тому матеріалів, присвяченого історії XX ст. Раніше було видано два томи, що висвітлювали ХVI–ХVIII та ХІХ ст.

Як сказав на презентації професор Александр Чубарян з Інституту загальної історії РАН, останній том містить єдину главу, яка не була написана спільно: вона стосується Польщі та Росії у 1939–1944 рр. В результаті було створено дві окремі статті. Це виняток, оскільки у трьох томах нараховувалося загалом 27 тематичних розділів. Крім цієї частини, всі вони були написані разом, кожен має польського та російського автора.

Вони писали разом текст, разом відбирали джерела, писали коментарі та розробляли бібліографію. «Це найбільший проєкт, реалізований силами російських та польських істориків за останні роки», – заявив координатор проєкту з російської сторони Леонід Горізонтов.

У складній польсько-російській історії найважчі події сталися у XX ст. Можливістю вийти за рамки стереотипів, пов’язаних з історією, було те, що учасники проєкту зверталися до культури та співпраці двох країн. Обкладинка російського видання показує саме ці культурні контакти. На ній зображено двох художників ХХ ст.: дуже відомого в Росії Анджея Вайди та російського композитора із польським корінням Дмитра Шостаковича.

За словами польського професора Мирослава Філіповіча, було також вирішено керуватися емпатією. Проблема полягала не лише в тому, щоби погодити російську та польську версії, а в тому, щоби «знайти спільну точку поляка з поляком і росіянина з росіянином». «Немає такої речі, як польська чи російська версія історії. Є багато версій історії в рамках польського та російського дискурсу», – зазначив Філіпович.

«Ми намагалися зрозуміти мотивацію обох сторін у польсько-російських відносинах. Зрозуміти – це не завжди означає схвалювати, але без розуміння неможливо реконструювати минуле», – зазначив професор Горізонтов. На його думку, завдяки проєкту вдалося побороти принаймні один стереотип – про те, що спільна польсько-російська реконструкція історії неможлива. Над останнім томом, що охоплює події XX ст., дослідники з Польщі та Росії працювали найдовше. За словами одного з польських авторів, професора Рафала Внука, суперечки стосувалися навіть значень конкретних слів, таких, як «терор», «окупація», «анексія».

«Історик не може бути прокурором, який збирає матеріали проти когось, або адвокатом, який збирає матеріали для захисту. Історик – це навіть не суддя, який повинен винести остаточне рішення. Історик має зібрати максимально повний матеріал, який представляє справу, він повинен розповісти найближчу до правди історію», – зазначив професор Внук під час презентації в Москві.

Російське МЗС позитивно оцінило проєкт. Його представник Олег Тяпкін, керівник Третього департаменту з питань Європи в міністерстві, назвав створення матеріалів «дуже важливою, можливо, символічною подією». Він наголосив на важливості проєкту в ситуації, коли політичний діалог з Польщею важкий.

Представник Міністерства освіти Росії, заступник директора департаменту державної політики у сфері якості освіти Дмітрій Мєтьолкін заявив, що міністерство зробить усе, щоб зробити російське видання доступним для викладачів. Російські учасники проєкту хочуть співпрацювати з педагогічними університетами.

Польсько-російський проєкт тривав близько семи років. Ідея з’явилася у 2011 р., а співпраця триває з 2012 р. Колектив істориків нараховує 25 осіб, до нього також долучилися вчителі-методисти. Російська сторона анонсувала публікацію електронної версії матеріалів, польські будуть розміщені на сайті polska-rosja.eu.

Джерело: Dzieje.pl