80 років тому радянська влада розпочала депортацію поляків із колишніх східних земель Другої Речі Посполитої углиб СРСР.
Вивезення до Сибіру, які почалися у 1940 р., продовжувались і після Другої світової війни, і, згідно з дослідженнями істориків польського Інституту національної пам’яті, тривали до 1951–1952 рр. Зі спогадів тих, хто пережив депортацію, відомо, що антипольська операція НКВС розпочалася вночі з 9 на 10 лютого 1940 р.
Серед вивезених була Марія Таращик із Гродненщини. «Узимку 1940 р. мені було 7 років. Вони приїхали вночі і наказали за пів години якнайшвидше все зібрати. Стояли сани, коні… Я пам’ятаю, як нас вивозили, як ми всі плакали, усі діти, мені було всього 7 років», – розповіла жінка.
Протягом наступних місяців органи СРСР вивезли тисячі польських родин до таборів, порозкиданих по всій країні, в основному в північних та далекосхідних регіонах.
Чергова хвиля репресій щодо польського населення на колишніх східних землях Польщі розпочалася у 1944 р. НКВС з території, на якій була Червона армія, вивозив діячів підпільного руху за незалежність та їхні родини. Згідно з документами НКВС, до яких Росія відкрила доступ, було депортовано 320 тис. осіб. Самі сибірські засланці кажуть, що їх було близько 1,5 млн.
Джерело: Українська служба Польського радіо