Серпень 1911 р. був дуже спекотним.
У Луврі ще не було кондиціонерів, тож туристи і працівники втомлено блукали залами, наповненими творами мистецтва. Байдуже вони проходили повз пусту стіну, на якій зазвичай висіла найвідоміша картина у світі – шедевр Леонардо да Вінчі «Мона Ліза».
Усі думали, що портрет таємничої жінки забрали в реставраторську майстерню або фотосалон. Про те, що картини немає ніде в усій будівлі, всі переконалися лише на наступний день. Одразу була оголошена тривога, але було вже запізно.
На місце негайно прибули слідчі, які разом із дирекцією домовилися, що зникнення картини буде утримуватися в таємниці. У місто вирушили спеціальні розшукові загони, але через кілька днів скандал вибухнув із подвійною силою, коли поблизу Лувра один парижанин знайшов покинуту раму. Люди збожеволіли від горя – всі кинулися на допомогу, обшукували вулиці, смітники, закутки й підозрілі пакунки. Музей пережив справжню осаду, адже люди товклися перед пустою стіною. Ледь не дійшло до того, коли відвідувачі розтягнули б її цеглина за цеглиною на сувеніри.
Допитували всіх підозрюваних, не жаліли навіть знаменитостей і митців. У відділок потрапив Пабло Пікассо, його допитали і звільнили. Поетові Гійому Аполлінеру пощастило менше, адже його вже раніше зловили на крадіжці в Луврі експонатів з Африки. Тепер про всяк випадок його заарештували на кілька днів і провели обшук у нього вдома. На жаль, «Мона Ліза» канула як камінь у воду. Чергові пошуки ні до чого не привели, поліціянти працювали день і ніч.
Вважали, що така відома картина врешті-решт десь випливе, коли злодій захоче її продати. Проте минуло два роки, тож усі боялися найгіршого: це зробив якийсь безумець, метою якого було лише знищити прекрасний портрет.
Тим часом у Франції один антиквар Альфредо Жері як зазвичай пішов у офіс однієї газети, щоби дати оголошення про те, що він скуповує твори мистецтва. Яким же було його здивування, коли через кілька днів він отримав листа від незнайомого Леонардо Вінченцо наступного змісту: «У мене є вкрадена картина Леонардо да Вінчі. Здається, вона належить Італії, адже художник був італійцем. Моя мрія – повернути цей шедевр землі, з якої він походить, і країні, яка була його натхненням».
Антиквар зв’язався з автором листа і сказав йому, що купить картину за умови, що спочатку перевірить, чи вона автентична. Взагалі Жері був упевнений, що це, мабуть, хтось намагається втюхати йому копію картин. Проте про всяк випадок на домовлену зустріч він узяв із собою директора галереї Уффіці, а також повідомив поліцію.
11 грудня у готелі «Albert Tripol-Italia» на віа Панцані з самого ранку крутилися поліціянти в цивільному, а у фойє чекали антиквар і директор, всі на нервах. У певний момент до них підійшов нічим непримітний чоловік з валізкою, з якої, ніби це звичайна справа, він витягнув справжнього Леонардо да Вінчі. Його негайно оточили таємні співробітники й арештували.
Це був Вінченцо Перуджа, скляр, який раніше працював у Луврі, оправляючи картини. У відділенні поліції він зізнався у крадіжці, стверджуючи, що зробив це з патріотичних мотивів. Він вважав, що твір італійця повинен повернутися в Італію, і скористався нагодою, коли побачив, що «Мону Лізу» охороняють абияк. Він просто зняв картину зі стіни, коли нікого не було в приміщенні, переніс її на сходовий майданчик, яким ніхто не користувався, де спокійно запакував полотно у великий ящик і виніс назовні.
Як працівника Лувру його після крадіжки навіть допитували слідчі, але нікому не прийшло до голови, що цей миршавий і непримітний чоловік міг зробити таке.
Під час процесу виявилося, що Перуджа намагався після крадіжки «патріотично» продати картину, тож так ніхто до кінця й не повірив у його добрі наміри. Зараз вважають, що він діяв на чиєсь замовлення. Врешті йому присудили рік ув’язнення. Перуджа вийшов із тюрми через сім місяців.
Натомість «Мона Ліза» тріумфально об’їхала кілька італійських міст, натовпи вітали її оваціями, а 4 січня 1914 р. картина повернулася на свою стіну в Луврі.
Винуватець метушні переїхав до Франції і став досить популярним торговцем картинами. Помер він 8 жовтня 1925 р.
Джерело: niezalezna.pl
