Польща і світ
Послання «Солідарності» – сила «беззахисних пророків»

Польський серпень 1980 р. і створення Незалежної самоврядної профспілки «Солідарність» – одна з найважливіших подій у досвіді післявоєнної Європи та переломний момент в історії всієї міжнародної спільноти.

Тоді мало хто передбачав, що падіння комунізму (системи радянського панування над країнами Центрально-Східної Європи  та поділ світу на два ворожі блоки) – вже так близько. Однак переконатися в тому, що це недалеко і цілком реально, можна було, увібравши атмосферу першого Національного з’їзду делегатів Незалежної самоврядної професійної спілки «Солідарність», який розпочався 5 вересня 1981 р. в Гданську.

Увесь світ із захопленням спостерігав, як перший на території від Ельби до Владивостока незалежний профспілковий рух, рух свободи та надії, вільно засідає, керуючись стандартами демократії та парламентаризму. На з’їзді у Гданську було викладено велике бачення перебудови устрою, соціальних та економічних реформ, спільним знаменником яких стала ідея самоврядування та громадянської суб’єктивності. Як у 1791 р. польсько-литовська Конституція 3 травня, перший встановлений у Європі основний закон, робила велику справу з відновлення Республіки Польща, так і програма реформ «Солідарності» означала прорив у розумінні справ держави та економіки. Не тільки тому, що задум «Самоврядної Польщі» та «народовладдя» був радикально спрямований проти основ тогочасної авторитарної системи, а ще й через те, що запропоновані «Солідарністю» зміни мали в собі великий дух сучасності.

Ми можемо чітко це спостерігати з сьогоднішнього погляду, особливо після досвіду глобальної економічної кризи та пандемії, яку переживаємо зараз. Ми бачимо, що соціальні та економічні завдання повинні бути узгоджені між собою, що необхідний сталий розвиток, який не абсолютизує короткострокові вигоди. Ми також розуміємо, наскільки важливими є соціальна згуртованість і справедлива участь у результатах економічного зростання. Ми усвідомлюємо значення громадянської активності та національного представництва, а також європейського демосу для стабільного функціонування інституцій та прийняття вдалих рішень стратегічного значення. Можливо, якби в Польщі не було введено воєнний стан, що стало комуністичним замахом на свободу, яка саме зароджувалася, запропоновані 40 років тому на першому з’їзді «Солідарності» реформи могли б випередити свою епоху та започаткувати новаторські рішення. Однак це тема для окремої розповіді.

Найбільш знаковою, далекоглядною роботою з’їзду стало «Послання до трудящих Східної Європи». Як не парадоксально, воно мало прагматичну мету і нескладне походження. Його ідейним натхненником став молодий хірург Генрик Сіцінський, координатором роботи над документом – інженер-електрик Антоній Петкевич, секретар президії з’їзду, пізніше високопосадовець і менеджер економіки у вільній Польщі; короткий текст розробили видатні діячі демократичної опозиції: юрист Богуслав Сліва та математик Ян Літинський, трагічна смерть якого пів року тому огорнула нас глибоким сумом. «Послання» мало стати насамперед голосом правди та свободи, який пробивається крізь кордони комуністичних диктатур та їхньої брехливої пропаганди. Воно промовляло прямо до серця:

«Делегати, які зібралися в Гданську на першому з’їзді Незалежної самоврядної професійної спілки «Солідарність», передають робітникам Албанії, Болгарії, Чехословаччини, Німецької Демократичної Республіки, Румунії, Угорщини та всіх народів Радянського Союзу вітання та слова підтримки. Як перша незалежна профспілка в нашій післявоєнній історії ми глибоко відчуваємо спільність нашої долі. Ми запевняємо вас, що всупереч брехні, яка поширюється у ваших країнах, ми є справжньою 10-мільйонною організацією працівників, створеною в результаті страйків робітників. Наша мета – боротися за покращення життя всіх трудящих. Ми підтримуємо тих із вас, хто вирішив стати на важкий шлях боротьби за вільний профспілковий рух. Ми віримо, що найближчим часом ваші й наші представники зможуть зустрітися, щоб обмінятися досвідом профспілок».

Навіть у самій «Солідарності» чимало активістів, прихильників тактики «самообмежуваної революції», вважали «Послання» занадто сміливим. Попри це, 8 вересня 1981 р. воно було з оплесками схвалене переважною більшістю голосів делегатів і стало офіційним документом з’їзду. Це, звичайно, розгнівало комуністичну владу в Польщі та інших країнах. Москва лютувала. Леонід Брежнєв назвав «Послання» «небезпечним і бунтівним документом (...), покликаним спричинити безлад у всіх соціалістичних країнах». Проти «Солідарності» ще більше розгорнулася кампанія наклепу й ненависті. Сумніви були й у багатьох західних політиків, які визнавали «Послання» ризикованим кроком.

Однак у польській «Солідарності» переважало інше бачення. Дуже точно його описав британський історик Ентоні Кемп-Уелч, який стежив за засіданнями у Гданську і став свідком читання «Послання»: «Це був винятковий момент в історії, коли з моральних міркувань відкинуто обмеження холодної війни, необхідність ведення real politics (реальної політики) і запропоновано сусіднім народам програму солідарності».

Ця програма змінила образ Європи. Сьогодні ми чітко бачимо, що це був пророчий і навіть мотивуючий вчинок. «Беззахисні пророки» перемогли. Після 1981 р. настав 1989 р. Центральною та Східною Європою прокотилася хвиля свободи, впала Берлінська стіна, комунізм зазнав нокауту, розпався Радянський Союз і закінчилася його тиранія. З’явилися умови для європейської інтеграції, зміцнення союзу вільних народів. Країни нашого регіону вступили до НАТО і Євросоюзу. Центрально-Східна Європа здобула історичний успіх. Уже протягом багатьох років це – територія стабільності та розвитку, місце, яке привертає увагу світу своїми досягненнями, економічним потенціалом та амбітними прагненнями.

Сутністю «Послання до трудящих Східної Європи» є ідея спільності долі та солідарності, яка перетинає кордони. Як 40 років тому, так і сьогодні ця ідея – орієнтир для нас. Саме вона є основою нашої тісної співпраці в регіоні – в рамках Вишеградської групи, Бухарестської дев’ятки, яка утворює площину військової взаємодії країн східного флангу НАТО, і в рамках Ініціативи трьох морів, що об’єднує країни регіону між Балтійським, Адріатичним і Чорним морями. Я радий, що все частіше у Європі та світі Тримор’я оцінюють як важливу справу, спрямовану на розбудову інфраструктури, створення векторів економічної співпраці на Європейській осі північ-південь і зміцнення єдності ЄС. Новою важливою ініціативою є Кримська платформа, перший саміт якої відбувся під час нещодавніх заходів із нагоди 30-ї річниці незалежності України. За посередництвом цієї структури ми передаємо загальний сигнал про те, що не будемо пасивними перед порушенням міжнародного права, руйнуванням цілісності держав та ослабленням безпеки в нашому регіоні.

Ми співпрацюємо заради спільних інтересів, заради свободи, яку посіяло послання солідарності, надіслане з Польщі 40 років тому. Цю перемогу свободи ми сьогодні прекрасно разом освоюємо та непохитно захищаємо. Успіх Центрально-Східної Європи пояснюється далекосяжним баченням, яке з енергією та мужністю проголосили учасники гданського з’їзду «Солідарності» в 1981 р. Не нехтуйте силою пророків, навіть якщо вони здаються вам беззахисними.

Автор: Анджей Дуда, президент Республіки Польща

Текст публікується одночасно в польському щомісячнику «Wszystko Co Najważniejsze» в рамках проєкту, реалізованого спільно з Інститутом національної пам’яті.

джерело:
Схожі публікації
Після зустрічі з президентом Польщі Анджеєм Дудою в Брюсселі Єнс Столтенберг високо оцінив витрати Польщі на оборону, які складають 4 % ВВП.
Повідомляючи про зустріч Анджея Дуди та Дональда Туска з Джо Байденом, іноземна преса здебільшого звертала увагу на те, що політичні суперники об’єдналися в боротьбі за надання допомоги Україні.
Звернення Анджея Дуди з нагоди 25-річчя вступу Польщі до НАТО транслювали 11 березня в ефірі Польського телебачення.
Президент РП Анджей Дуда вважає, що збільшення військового потенціалу НАТО необхідне з огляду на імперську політику Росії.
Може виявитися, що в крипті під кафедральним костелом похована не перша, а третя дружина князя Януша Острозького – представника династії, яка володіла Тарновом. У вчених є докази.
Концерт на даху будівлі студії звукозапису Apple у Лондоні був записаний як заключна сцена фільму Let it Be режисера Майкла Ліндсі-Хогга.
Інститут національної пам’яті Польщі організовує загальнонаціональний художній конкурс для молоді «Герой на всю сотню» з нагоди столітнього ювілею польської національної валюти.
Національний центр культури (Польща) оголосив набір заявок на програму «Польсько-український обмін молоддю – 2024», у рамках якого підлітки з Польщі та України, серед них – діти біженців, які живуть у Польщі, разом реалізують проєкти, присвячені локальній історії та спадщині.
Після переговорів із президентом Литви у Вільнюсі Анджей Дуда закликав Захід до рішучих кроків для надання допомоги Києву.