На думку дипломатів з Ради Безпеки, напруженість між Росією та Заходом через війну в Україні підриває ефективність ООН в Африці та на Близькому Сході. ООН не змогла адекватно відреагувати на спалахи насильства в Судані, Нагірному Карабасі чи на переворот у Нігері.

Про це йдеться в матеріалі американського часопису, присвяченого питанням зовнішньої політика, Foreign Affairs.

У вересні Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш попередив, що глобальній системі управління загрожує «велика тріщина».

«Загальний песимізм щодо майбутнього ООН поєднується з втратою довіри до організації в цілому. Скептицизм щодо ефективності інституції, яка була створена, щоб врегульовувати конфлікти ХХ ст. та вирішувати післявоєнні проблеми, не є чимось новим, але торік ООН виглядала більш безпорадною, ніж будь-коли раніше», ‒ вважає автор статті, працівник аналітичного центру «Міжнародна кризова група» Річард Гован.

«Росія дедалі більше відіграє в ООН роль шкідника». Наприклад, коли в червні вона співпрацювала з урядом Малі, щоб змусити миротворчі сили ООН покинути територію країни і ввести туди бойовиків ПВК «Вагнер», а в липні наклала вето на продовження мандата Ради Безпеки щодо агентства ООН із надання допомоги в контрольованих повстанцями районах Північно-Західної Сирії. Москва вийшла з Чорноморської зернової ініціативи, угоди, укладеної ООН і Туреччиною в липні 2022 р., яка дозволяла Україні експортувати сільськогосподарську продукцію без втручання Росії.

Однак саме «беззаперечна підтримка Ізраїлю Сполученими Штатами завдала ще більшої дипломатичної шкоди», стверджує Річард Гован.

Наслідки цього були найбільш помітні під час засідання Генеральної Асамблеї ООН, коли коаліція країн, яка раніше підтримувала Україну, розділилася через війну в Секторі Гази. 27 жовтня Генеральна Асамблея ухвалила резолюцію із закликом до «гуманітарного перемир’я» між Ізраїлем і ХАМАСом, але європейські країни в цьому питанні розділилися й не були одноголосні.

«Дипломати з країн, що розвиваються, приватно кажуть, що вони, мабуть, відхилятимуть майбутні резолюції ООН щодо підтримки України у відповідь на відсутність солідарності Заходу з палестинцями», – підкреслює аналітик.

Він стверджує, що масштаби присутності ООН у регіоні залежать від тривалості та розмаху війни між Ізраїлем і ХАМАСом. Якщо військові дії швидко припиняться, агентства ООН відіграватимуть значну роль у післявоєнних урегулюваннях. Згідно з одним із постконфліктних сценаріїв, запропонованим офіційними особами США та Ізраїлю, ООН можуть запропоновати керувати Сектором Гази після того, як ізраїльські військові витіснять ХАМАС із цієї території. Якщо війна триватиме довго й пошириться на весь регіон, це загрожуватиме багаторічній миротворчій присутності ООН у Південному Лівані та на Голанських висотах, а також гуманітарній і дипломатичній роботі організації в Іраку та Ємені.

«Однак, здається, ООН прагне зберегти свою роль творця глобальної безпеки, навіть якщо її діяльність стане більш обмеженою, ніж раніше», ‒ вказує Річард Гован.

Замість розгортання власних сил, ООН могла би підтримувати регіональні організації чи навіть окремі країни. Наприклад, у жовтні Рада Безпеки ООН уповноважила Кенію очолити міжнародну місію підтримки безпеки на Гаїті. Сполучені Штати теж співпрацюють із кількома африканськими країнами над пропозиціями до ООН щодо фінансування стабілізаційних місій на континенті, сподіваючись, що такі сили будуть більш вмотивовані боротися з місцевими ополченцями та повстанцями, ніж миротворці ООН.

«Хоча Сполучені Штати, Китай і Росія сьогодні в ООН не знаходять спільної мови в багатьох питаннях, Рада Безпеки все ж сподівається відновити рівновагу сил і реалізовувати завдання, подібні до тих, які ООН виконувала в роки холодної війни», – зазначає Річард Гован.