Уже найближчої неділі мешканці Ісландії на загальнонаціональному референдумі ухвалять рішення щодо поглиблення відносин із Європейським Союзом.

«Так» означатиме відновлення переговорів щодо рибальства, «ні» ‒ удар по розширенню ЄС, повідомляє портал Euro News.

Голосування 29 серпня уряд Ісландії представляє як «зараз або ніколи» ‒ можливість або відкрити перспективу членства в ЄС, або зберегти нинішній статус країни в Європейській економічній зоні. Це рішення гарантує Рейк’явіку доступ до єдиного ринку, але не дає йому місця за столом переговорів у Брюсселі.

Ключовим є те, що на референдумі йдеться виключно про рішення щодо відновлення Ісландією переговорів із Брюсселем. Саме рішення про формальний вступ до ЄС може потребувати проведення іншого референдуму, можливо, вже у 2028 р.

«Очевидно, що на цьому голосуванні йдеться про отримання мандата на переговори, ‒ заявила в травні в парламенті прем’єр-міністерка Кріструн Фростадоттір. ‒ Не варто прив’язуватися до риторики. Ми домовимося про хорошу угоду. Саме громадяни першими висловляться з цього питання, і саме вони скажуть своє останнє слово».

Відносини Ісландії з ЄС були непростими. Ця острівна країна подала заявку на членство ще у 2009 р. після глибокої фінансової кризи. Однак переговори про вступ призупинили після того, як у 2013 р. до влади прийшла євроскептична коаліція.

До того часу економіка Ісландії значно відновилася, що послабило один із головних стимулів для вступу. Громадська підтримка членства в ЄС знизилася, а переговори зайшли в глухий кут через чутливе питання рибальства. Тому у 2015 р. уряд Ісландії повідомив Брюсселю, що не має наміру відновлювати переговори про вступ і що Ісландію більше не потрібно розглядати як країну-кандидата.

Зміни відбулися у 2024 р., коли до влади прийшла проєвропейська коаліція. У коаліційній угоді було зафіксовано зобов’язання провести до 2027 р. референдум щодо відновлення переговорів про вступ. Відтоді відбулися важливі геополітичні зміни, які трансформували міжнародне оточення. Президент США Дональд Трамп погрожував захопити Гренландію, іноді плутаючи її з Ісландією, а Арктика стала новим центром суперництва за рідкісні ресурси та торговельні шляхи.

У звіті, опублікованому на початку цього року, міністерка закордонних справ Тордгердур Катрін Гуннарсдоттір написала, що «міжнародна система, у якій ми жили після Другої світової війни, хитається». Вона додала, що поглиблення співпраці з ЄС є ключовим чинником захисту інтересів Ісландії.

Однак рішення про проведення референдуму було ухвалено ще до цих змін на міжнародній арені. Питання оборонних альянсів і безпеки Ісландії досі не вийшли на перший план кампанії, яка досі значною мірою зосереджена на економічних питаннях.

Результати липневого опитування, проведеного центром Maskína, показали, що варіант «так» підтримують 53 % респондентів, а «ні» ‒ 47 %. Це свідчить, що вирішальною може стати явка виборців. Інше опитування, проведене цього місяця Інститутом Геллапа, показало, що 46 % виборців можуть сказати «так» і 46 % ‒ «ні». Ще 8 % не визначилися.

Хоч голосування представляють як ключове на тлі зміни геополітичної ситуації, в центрі уваги виборців опинилися повсякденні питання, як-от сільське господарство та рибальство. Рибальство стало центральним і дуже чутливим елементом дискусії. Не лише з економічних причин (на рибу та морепродукти припадає близько 40 % експорту Ісландії), але й тому, що контроль над територіальними водами країни глибоко пов’язаний із її суверенітетом та національною ідентичністю.

Головним каменем спотикання в майбутніх переговорах, найімовірніше, стане ставлення Ісландії до Cпільної рибальської політики ЄС (Common Fisheries Policy), яка встановлює ліміти та квоти на вилов між державами-членами. Головна федерація рибної промисловості Ісландії стверджує, що членство в ЄС позбавило би країну «можливості діяти як незалежна прибережна держава».

Представники уряду Ісландії визнають, що найскладнішими для закриття будуть розділи, присвячені сільському господарству та рибальству. Процес вступу було призупинено у 2013 р., ще до ухвалення офіційної переговорної позиції щодо рибальства.

Урядовий звіт на цю тему вказує на «такі питання, як формальні права на морські ресурси, обмеження інвестицій та можливість відстоювати свої інтереси на міжнародній арені».

Особливо гострою була суперечка щодо скумбрії, яку називали «скумбрієвими війнами». Ісландія в односторонньому порядку встановила квоти на вилов скумбрії, які ЄС визнав надмірними, тоді як Ісландія виступала проти домовленостей, укладених між ЄС, Норвегією та Фарерськими островами.

Перемога варіанта «так» не означатиме автоматичного вступу Ісландії до ЄС. Вона відкриє шлях до інтенсивних переговорів із Брюсселем щодо умов, на яких країна могла би стати новою державою-членом.

«Якщо ісландці вирішать прагнути до членства в ЄС, Ісландія, безумовно, буде одним із лідерів цього процесу», ‒ заявила, коментуючи референдум, очільниця дипломатії ЄС Кая Каллас.

Ісландія закрила 11 із 33 розділів переговорів про вступ. Брюссель очікує, що процес вдасться завершити протягом одного-двох років, оскільки країна глибоко інтегрована в єдиний європейський ринок. Однак головний камінь спотикання, яким є проблема рибальства, найімовірніше, залишиться.

«Переговори про вступ завжди відображають специфічну ситуацію кожної країни-кандидата», ‒ заявила єврокомісарка з питань розширення Марта Кос, припустивши, що Брюссель може бути готовий шукати компроміс у цьому чутливому питанні.

Найімовірніше, Рейк’явік домагатиметься спеціальних домовленостей або винятків із дії Cпільної рибальської політики, які Брюсселю, можливо, доведеться розглянути під час переговорів. Однак це могло б відкрити скриньку Пандори: ірландські рибальські організації вже вимагають таких самих винятків для своєї галузі, які можуть бути надані Ісландії.