26 квітня 1986 р. о 1:23 в Чорнобильській атомній електростанції сталася найбільша катастрофа в історії атомної енергетики. Це призвело до забруднення не тільки електростанції та її околиць, але й значної території Європи.

Неправильно проведене випробування безпеки призвело до перегріву і часткового сплавлення ядра реактора № 4, виходу із ладу системи охолодження, розпаду води та вибуху утвореного водню. Загорілися графітові елементи. Корпус реактора розірвало, в атмосферу потрапив радіоактивний пил.

Чорнобильська катастрофа мала сьомий, найвищий, ступінь за міжнародною шкалою атомних та радіологічних подій (INES) – таку ж ступінь мала катастрофа у Фукусімі.

Влада СРСР спершу приховувала інформацію про катастрофу. Потім заперечувала. Це призвело до численних спекуляцій і паніки.

Перші звіти вказували на кілька десятків жертв, переважно працівників електростанцій і пожежників, які прибули на місце аварії. За оцінками Грінпіс, кількість жертв, які могли загинути внаслідок радіації, може становити близько 200 тис.

Зруйнований реактор електростанції затопили бетонним саркофагом. Навколо встановили закриту буферну зону площею 2,5 тис. кв. км. Жителів переселили. Ліквідували 20 сусідніх колгоспів. Евакуювали всіх мешканців Прип’яті – близько 50 тис. осіб.

СРСР приховував цю інформацію. Про катастрофу світ дізнався через кілька днів. Проте на вимірювальній станції в польських Міколайках зафіксували радіоактивне забруднення повітря у 550 тис. разів сильніше, ніж зазвичай.

Лише через два дні після катастрофи до Варшави передали інформацію про тривожні показники. Тоді досі було невідомо, звідки походить радіоактивне забруднення. Увечері 28 квітня служба ВВС повідомила, що в Чорнобилі сталася катастрофа. Рекомендували вживати високі дози йоду. Аптечні запаси швидко закінчилися. Влада прийняла рішення видавати Люголь дітям і підліткам.

Джерело: TVP Info