Польща та Україна
Лукашенко хоче плавати до Польщі та України

З’єднання Балтики з Чорним морем та імпорт сирої нафти з Гданська. Найближчий союзник Кремля почав шукати нових друзів.

Нижні Жари – невелике білоруське село на Дніпрі в Гомельській області, недалеко від кордону з Україною. Незабаром там розпочнеться будівництво порту та логістичного центру, який матиме площу понад 280 га. Мінськ уже виділив на це 64 млн доларів. Ще 100 млн мають витратити на сполучення порту з найближчим залізничним вузлом у Хойниках. Президент Білорусі Олександр Лукашенко хоче таким чином отримати доступ до Чорного моря. Нещодавно він побував в Україні й намовляв президента Володимира Зеленського почати поглиблення стокілометрового північного відрізка Дніпра. Допомогти в реалізації цього надзвичайно дорогого проєкту має Туреччина.

З варягів у греки

У п’ятницю, 4 жовтня, в Житомирі Лукашенко зазначив, що нещодавно Україні потрібно було більше пального, а Мінську довелося «збирати бочки по всій країні», щоби це пальне поставити. За його словами, проблеми не було б, якби між країнами існував поромний зв’язок. Таким чином Білорусь отримала би доступ до ринків понад 20 країн. Вона могла би експортувати не тільки паливо з білоруських НПЗ, а й добрива, калієву сіль, деревину та сільськогосподарську техніку.

Тим часом у білоруській урядовій газеті «Беларусь сегодня» написано, що Лукашенко має ще більш амбітні плани. «Це перший крок до реалізації феноменального проєкту – міжнародного водного шляху E40. Це шлях від Балтійського до Чорного моря через Польщу, Білорусь та Україну», – читаємо у статті, опублікованій кілька днів тому під назвою «Чи пропливуть через Білорусь кораблі з Гданська до Херсона?»

Газета повідомляє, що у 2016 р. Міністерство транспорту та зв’язку Білорусі підписало з Міністерством морської економіки та внутрішнього судноплавства Польщі (MGMiŻŚ) меморандум щодо співпраці у справі водного шляху Е40 на ділянці Дніпро–Вісла. Білорусь мала поглибити ділянку річки Прип’ять, що проходить через Чорнобильську зону, яка потім впадає в Піну та через Мухавець до Бугу.

Українські економісти кажуть, що реконструкція середньовічного водного шляху, який колись з’єднував Скандинавію з Константинополем, буде геополітичним проривом у регіоні. «Це був би другий Дунай. У цьому зацікавлені всі, а найбільше Білорусь, яка отримала би вихід до Чорного та Балтійського морів, ставши значною мірою незалежною від Росії, – каже відомий київський економіст Олександр Охрименко. – Це мав би бути міжнародний консорціум, бажано за участю Німеччини, інакше фінансово це буде важко реалізувати».

Каналом до Варшави

У відповідь на запит видання «Rzeczpospolita», MGMiŻŚ повідомило, що поки розробляється Програма розвитку водного шляху річки Вісли, яка також буде включати дослідження щодо розвитку двох ділянок маршруту Е40 – від Гданська до Варшави та від Варшави до Бреста. Робота над документацією розпочалася вже в липні минулого року, а «детальна оцінка умов проєкту» завершиться у другому кварталі 2020 р.

«На підставі проведеного аналізу було зазначено, що водний шлях між Варшавою та Брестом повинен пролягати каналом», – зазначає прес-служба MGMiŻŚ.

Однак міністерство не уточнило, скільки може коштувати будівництво такого каналу. Білоруське урядове видання пише, що приблизно 9 млрд євро. MGMiŻŚ стверджує, що понад три роки над проєктом працює польсько-білоруська робоча група. До неї може долучитися українська сторона.

Нафта із Гданська?

Наприкінці вересня президент Білорусі заявив, що купувати російську нафту для Мінська все менш вигідно. З року в рік це буде дорожче через зміни, введені Москвою в податкову систему з 1 січня. «Найвигідніший напрямок – із Гданська. Ми зробимо сполучення і будемо здійснювати поставки одночасно до двох нафтопереробних заводів (у Мозирі та Новополоцьку, – ред.)», – сказав він, згідно з цитатою білоруського агентства «БелТА». Лукашенко говорив про 25 млн тонн нафти на рік.

Польський адміністратор нафтопроводів «PERN» не зміг однозначно відповісти «Rzeczpospolita», чи постачання нафти з Гданська до Білорусі трубопроводом «Дружба» зараз технічно можливе.

«Ми постійно контактуємо з білоруською стороною, адже кожен сигнал клієнта про перспективи розширення співпраці для нас є цінним. Однак ми не спілкуємося з нашими партнерами через пресу», – пояснила прес-секретарка «PERN» Катажина Красінська.

Мінськ, у свою чергу, запевняє, що з білоруської сторони трубопровід буде повністю готовий до імпорту нафти з Польщі. «Ми це зробили вперше в історії, коли було відкачано 450 тис. тонн забрудненої російської нафти (на початку червня). З Мозира нафту перекачували до польського кордону, а там її повертали назад», – розповідає «Rzeczpospolita» Андрєй Веріго, головний інженер «Гомельтранснафта Дружба», компанії, що керує білоруською секцією трубопроводу «Дружба». Він стверджує, що з польської сторони на станції вже ведуться роботи, які дозволять перекачувати нафту з Гданська. Тому тепер все залежатиме від того, чи дійсно Мінськ вирішить відірватися від російської сировини.

«Нафтопереробні заводи, побудовані на трубопроводі «Дружба» (також два німецькі), були пристосовані до російської нафтової суміші «Уралс», яка містить відносно велику кількість сірки і зазвичай продавалася дешевше, ніж «Brent». Тому установки на цих НПЗ підготовлені для десульфурації нафти. Якщо ми купуємо нафту вищої якості, зазвичай за неї потрібно заплатити більше. До цього додаються витрати на утримання побудованих пристроїв, які доведеться амортизувати. Але вони не використовуватимуться у випадку закупівлі чистішої нафти», – каже Анджей Сікора, президент Інституту енергетичних досліджень.

«Теоретично це можливо. Я не можу уявити, що хтось із російської сторони погодиться допустити якусь іншу нафту до Мозиру. Це ніби побудувати під Кремлем станцію «ExxonMobil», – додає він.

Ризиковане об’єднання

На початку грудня президенти Білорусі та Росії мали підписати дорожню карту щодо поглибленої інтеграції Білорусі та Росії. Неофіційно йшлося про спільну податкову та фінансову політику. Мінськ місяцями наполягає на тому, щоби тему інтеграції пов’язати із темою підвищення цін на російські енергоносії.

Нещодавно Лукашенко зазначив, що переговори досі у глухому куті. Останнім часом він значно покращив відносини зі США – після 12 років відсутності до Мінська незабаром повернеться американський посол. Після кількох років відмов Білорусь нещодавно прийняла умови Брюсселя щодо угоди про реадмісію біженців. Завдяки цьому білорусам буде простіше отримати візи у країни Шенгенської зони. Вони будуть дешевшими (35 замість 60 євро). При чому, все це відбувається на фоні «поглибленої інтеграції» з Росією.

«Мінськ хоче інтеграції на рівних умовах, а Москва хоче, щоб Білорусь була повністю залежною від Росії. Тому Білорусь досить серйозно вирішила диверсифікувати свою зовнішню та економічну політику, – каже Юрій Царик, політолог Мінського центру стратегічних досліджень та зовнішньої політики, колишній аналітик Інформаційно-аналітичного центру президента Лукашенка. – Це зовсім не загравання з Москвою».

Джерело: Rzeczpospolita

Схожі публікації
Голова комітету з закордонних справ Сейму РП Павел Коваль наголосив, що контакти з МЗС мають бути основним обов’язком посла РФ у Варшаві.
Анджей Почобут – журналіст, активіст польської меншини в Білорусі – є одним із півтори тисячі політв’язнів лукашенківського режиму. 
Організатори протестів заявили, що блокування кордону вони припиняють у зв’язку з прийдешніми Великодніми святами.
Головні дипломати країн V4 погоджуються з необхідністю збереження каналів зв’язку з Росією, але не всі готові зустрітися з міністром закордонних справ РФ.
Уже в липні російські активи, заморожені країнами Євросоюзу, Україна зможе використовувати для озброєння своєї армії.
У Варшаві відбулася зустріч очільників польської та литовської дипломатії. Радослав Сікорський і Габріелюс Ландсбергіс висловилися за зрівняння санкцій проти Росії та Білорусі.
На початку грудня МОК вирішив, що росіяни та білоруси, які пройшли кваліфікацію на ігри в Парижі, будуть допущені до змагань як нейтральні спортсмени, без прапорів, емблем і гімнів.
Очільник польської дипломатії вважає, що заморожені російські активи краще витрачати на запобігання наслідкам агресії, на захист України, а не на її відновлення.
Якби вибори президента РФ проходили цілком демократично, Путін усе одно переміг би з першої спроби з величезною перевагою. Так вважає автор статті в газеті Puls Biznesu.