Розповідаємо про кашубів, кашубську культуру та діяльність Кашубського народного університету.
«Стара (мама, – ред.) не пустила би мене в Україну», – так один із членів польської праворадикальної організації «Falanga» відмовив в участі в акції Міхалу П., організатору підпалу Товариства угорської культури в Ужгороді.
Трьох поляків судять у Польщі за обвинуваченням у скоєнні злочину терористичної спрямованості.
«Бездушні рішення верхівки, яка керувала Польщею від середини 1944 р., вигнали з батьківських земель майже усіх лемків. На землі предків залишився мізерний відсоток її колишніх жителів. Це близько 2000 осіб, розсіяних по території, де ще недавно жило близько 130 тис. лемків. У селах, які нараховували перед виселенням кількасот мешканців, тепер можна знайти кілька жителів», – пише Станіслав Крицінський, автор книги «Невтрачена Лемківщина» («Łemkowszczyzna nieutracona»).
Міністерство внутрішніх справ та адміністрації Польщі вирішило виділити 53 тис. злотих (понад 12 тис. євро) на роботу Музею лемківської культури в Зиндрановій (Підкарпатське воєводство). Ця сума дозволить працювати музею просто неба на попередніх засадах.
Зараз у Польщі говорять на 17 корінних мовах і діалектах, які не є польськими. Більшості з них загрожує вимирання. Їх порятунок – це мета проекту «Гуманітарні науки для Європи», що реалізується в рамках програми «Горизонт 2020».
Із 1 січня 2019 р. Музей лемківської культури в селі Зиндранова закритий для відвідувачів. Як повідомляє на своєму сайті власник музею, причиною призупинення діяльності є надто низька дотація, виділена Міністерством внутрішніх справ і адміністрації на утримання музею протягом цього року.
Із 2016 р. до 30 вересня 2018 р. Інститут національної пам’яті Польщі розслідував 176 злочинів проти національних та етнічних меншин у Польщі. Про це у середу, 7 листопада, повідомив голова слідчого відділу ІНП, прокурор Анджей Позорський. За його словами, не усі справи були завершені.
Анджей Дуда написав листа національним та етнічним меншинам до 100-річчя незалежності Польщі.
В угорсько-українському питанні ніхто, звичайно, не ставить знаку рівності між діями Москви і Будапешта, але звертає увагу на схожість певних процесів.
