Польща
Із візка – за кермо. Як люди з інвалідністю кермують автомобілем

Гості «Суспільної рубрики» – голова товариства допомоги водіям з інвалідністю «Spinka» Кшиштоф Марціняк і Євгеніуш Блащак, якому товариство надає допомогу.

Перше запитання до Кшиштофа Марціняка стосується назви: «spinka» перекладається українською як «скріпка». Чому ви вирішили назвати товариство, яке займається допомогою водіям з інвалідністю, саме так?

Кшиштоф Марціняк: Слово «spinka» («скріпка») вживається в різних контекстах, але завжди йдеться про те, що ми щось скріплюємо. Якщо говорити про наше товариство, то ми скріплюємо два світи, один – це світ фізично здорових людей і світ людей, до яких доля була не надто ласкавою. Коли людина здорова, вона не усвідомлює, що цей стан може змінитися кожної секунди внаслідок якогось нещасного випадку або збігу обставин.

Звертаюся до Євгеніуша Блащака. Яким чином вам допомагає «Spinka»?

Євгеніуш Блащак: 28 років тому зі мною стався нещасний випадок. Я був спорстменом, професійно займався мотоспортом. Але прийшов день, коли я був змушений сісти в інвалідний візок. Стався нещасний випадок, я пошкодив хребет... Тоді моє життя ніби зламалося, я почув вирок, що до кінця життя буду сидіти в інвалідному візку. У зв’язку з цим я почав шукати різноманітних можливостей, щоб далі функціонувати. Таким чином я дізнався про це товариство, завдяки якому тепер їжджу машиною. І цей автомобіль часто заміняє мені ноги.

Варто сказати, що «Spinka» розробляє спеціальні механізми, які дозволяють людям з інвалідністю їздити автомобілем. Кшиштоф Марціняк, розкажіть, будь ласка, більше про свою діяльність.

Кшиштоф Марціняк: Так, як сказав колега, автомобіль для людини з порушеннями опорно-рухового апарату – це необхідність. Це дійсно «другі ноги». Для потреб людини з інвалідністю ми можемо пристосувати практично кожен автомобіль. Але потрібно пам’ятати дуже важливу річ. Майже кожна дисфункція рухового апарату вимагає дуже ретельної примірки до автомобіля. Ми підбираємо машину для кожного індивідуально, так, як одяг у кравчині. Адже люди мають різний зріст, відмінну вагу, по-різному сидять за кермом. Йдеться про те, щоб автомобіль «сидів» ідеально, щоб водій мав вільний доступ до всіх необхідних елементів.

Скільки в Польщі людей з інвалідністю?

Кшиштоф Марціняк: Сьогодні в Польщі мешкає мільйон вісімсот тисяч людей з порушенням опорно-рухового апарату. І майже 70 % із них можуть керувати автомобілем. Завдяки сучасній технології людина без руки чи без ніг може спокійно кермувати машиною. Звісно, ця машина повинна бути пристосована до потреб такої людини.

Вибрати відповідний автомобіль людям з інвалідністю допомагає Євгеніуш Блащак.

Євгеніуш Блащак: Так, я допомагаю людям з інвалідністю обізнатися з автомобільним обладнанням, допомагаю вибрати машину. Перед цим потрібно дізнатися, які вимоги має майбутній водій. Адже, як раніше сказав Кшиштоф, люди з різними типами порушень вимагають різних вирішень.

Коли найчастіше до вас звертаються люди з інвалідністю? Як вони про вас дізнаються?

Кшиштоф Марціняк: Цей момент контакту, коли людина до нас звертається, починається тоді, коли після хвороби або нещасного випадку вона проходить реабілітаційне лікування. Коли вже людина виходить із лікарні чи реабілітаційного центру, перед нею постає запитання: як далі жити? І тоді вона повинна з нами зв’язатися. Ми знаємо, що найсильнішою потребою такої людини є повернення можливості рухатися.

Ви шукаєте таких людей, чи вони самі вас знаходять?

Кшиштоф Марціняк: І так, і так. Ми шукаємо таких людей. Оскільки ми працюємо вже десять років, у нас є багато друзів, знайомих, які нам підказують, кому потрібна допомога. А з другого боку, люди нас часто знаходять через інтернет. Наше завдання – створити такі умови, щоб особа з інвалідністю стала мобільною. Спочатку потрібно визначити, чи зможе вона стати водієм. Тому вона проходить низку спеціалізованих обстежень. Потім роблять висновки – чи людина може керувати однією рукою, чи обома і так далі. Згодом, коли вже лікарі зроблять свої висновки, починається другий етап, коли до роботи підключаються біомеханіки. Це інженери, які перекладають на мову техніки висновки лікаря. Вони шукають замінника лівої руки чи правої ноги, тобто рішень, які дозволять, скажімо, людям без ніг керувати машиною. Якщо ця людина раніше, до того, як сіла на інвалідний візок, водила машину, потрібно перевірити її вміння в нових умовах. Якщо людина не має водійських прав, ми її направляємо до школи, яка пропонує курси для людей з інвалідністю. Ну а потім цю людину чекають державні іспити на водійські права. І хочу наголосити, що люди, з якими ми працюємо, складають такі іспити з першого чи другого разу. А це свідчить про те, наскільки сильним є бажання людини з інвалідністю бути незалежною.

Дякую за розмову.

Джерело: Polskie radio dla zagranicy

Схожі публікації
Управління міських доріг замовило підготовку візуалізації канатної дороги з центру Гдині до північних мікрорайонів міста. У бюджеті передбачено кошти на подальші роботи над проєктом.
Кожен другий дорослий поляк підтримує запровадження обов’язкових уроків з основ охорони здоров’я, але без частини, що стосується сексуального здоров’я. Такі результати нового опитування, проведеного Інститутом ринкових і соціальних досліджень IBRiS на замовлення Rzeczpospolita.
Результати опитування, проведеного Центром дослідження громадської думки CBOS, вказують, що 46 % поляків вважають, що найбільшою загрозою для стабільності країни в найближчі п’ять років є політичний конфлікт і поляризація.
Вони втікали з України від війни і так потрапили до Польщі. Найчастіше завдяки допомозі інших, бо самі не здатні подбати про себе.
За даними нового дослідження, понад 90 % дітей у польських школах не мають достатніх рухових навичок.
Це вже офіційно. Російські та білоруські спортсмени виступлять на найближчих Паралімпійських іграх під своїми прапорами.
У Польщі стартував масштабний інноваційний проєкт у сфері транспорту ‒ розробка першого пасажирського потяга з гібридною системою живлення.
Такі вимоги з’явилися після того, як в олімпійських селищах міланських ігор закінчилися безплатні презервативи.
Дослідження показали, що країни переходять від спонтанної, емоційної солідарності перших місяців повномасштабної війни до більш впорядкованої співпраці, де ключовими стають передбачуваність, чіткі правила та ефективні інституції.