Увечері 30 березня 1853 р. Ігнацій Лукасевич запалив у Львові першу в світі гасову лампу власної конструкції.

«Винахід гасової лампи був новаторською подією. Завдяки цьому новому світлу світ увійшов в абсолютно нову еру», ‒ розповіла директорка музею імені Ігнація Лукасевича Барбара Олеяж.

30 березня 1853 р. Ігнацій Лукасевич запалив першу в світі гасову лампу власної конструкції, яка висіла у вітрині львівської аптеки, де він працював. Її яскравість відповідала світлу, яке випромінювали 8‒10 воскових свічок середнього розміру. Через чотири місяці, 31 липня 1853 р., гасовими лампами Лукасевича вперше освітлили операційну львівської лікарні. Це дозволило провести нічну операцію, яка врятувала людське життя. Перший у світі вуличний гасовий ліхтар засвітився в 1854 р. в польських Горлицях. Протягом наступних кільканадцяти років винахід Лукасевича поширився світом, зробивши революцію в галузі штучного освітлення.

«Винахід гасової лампи став переломною подією. Завдяки цьому новому світлу світ увійшов у абсолютно нову еру. Гасове освітлення було дешевим і незабаром стало широко доступним. Попри те, що відносно швидко була винайдена лампа розжарювання, гасова лампа ще використовувалася протягом багатьох років. У деяких регіонах Польщі гасове освітлення ще використовувалося в 1960-х рр. Це підтверджує, що винахід Ігнацієм Лукасевичем гасової лампи був величезним проривом у галузі освітлення», ‒ розповіла директорка Музею нафтогазової промисловості імені Ігнація Лукасевича у Бобрці Барбара Олеяж.

«Освітлення операційної львівської лікарні гасовими лампами 31 липня 1853 р. символічно вважається датою народження польської нафтової промисловості», ‒ додала вона.

У 1960-х рр. Польща була повністю електрифікована. Раніше гасові лампи були поширені в сільській місцевості. Навіть у 1980-х рр. їх можна було побачити у якості сигнального освітлення кінного транспорту.

Ігнацій Лукасевич народився 8 березня 1822 р. в селі Задушники (нині Підкарпатського воєводства) у збіднілій дворянській родині. У 1836 р. він закінчив чотири класи гімназії у Ряшеві та через важкі матеріальні умови, в яких опинилася його родина, почав працювати в аптеці в Ланьцуті, а згодом у Ряшеві. Там він приєднався до підпільної патріотичної організації і був заарештований 1846 р. за звинуваченням у протиправній діяльності проти австрійських інтервентів.

Після виходу з в’язниці в 1848 р. почав працювати в аптеці «Під золотою зіркою» у Львові, що належала Петру Міколашу. У 1850‒1852 рр. він вивчав фармацію в Краківському та Віденському університетах та отримав ступінь магістра фармації. Після закінчення навчання повернувся на роботу в аптеку Міколаша, де обійняв посаду провізора. У 1852–1853 рр. Ігнацій Лукасевич разом із Йоганом Зегом у підсобному аптечному приміщенні проводили дослідження властивостей сирої нафти.

На зламі 1853‒1854 рр. Лукасевич залишив Львів і переїхав до Горлиць, де орендував аптеку. Там він продовжив досліди з удосконалення процесу дистиляції нафти. У 1854 р. разом із Титусом Тшецеським він заснував першу в світі нафтову копальню, яка почала видобувати нафту в Бобрці поблизу Кросна. У 1856 р. Лукасевич заснував у містечку Уляшовіце перше в Польщі підприємство з дистиляції нафти. Новаторська діяльність Лукасевича була високо оцінена на міжнародній арені.

Окрім наукової та підприємницької діяльності, Ігнацій Лукасевич був меценатом і патріотом. Фінансово він підтримував національно-визвольні рухи, будував школи, церкви, дороги та мости. За його благодійну діяльність у 1873 р. Папа Пій IX надав йому титул папського камергера та нагородив орденом Святого Григорія.

Ігнацій Лукасевич помер у селі Хоркувка на Підкарпатті 7 січня 1882 р.